Захопливо гризти власні пятки. Хто сказав, що любов не втомлює і не вичерпується? У всього є свій колодязь обмежень, свій колодязь правди і терпеливості. Не будь ні в чому впевнений навіть на 90%, краще, будь певний менше ніж на половину, тоді розчарування не буде таким глибоким. Не плануй за милю наперед, бо хто сказав, що твій бензиновий бак не витече вже за метрів 2, не добравши ще багато метрів до тої омріяної милі. Грійся теплом, яке дарує тобі сонце, бо завтра, коли суспільство забере у тебе гарячу воду, це буде єдиний теплий прихисток. Кохайся з коханим так, наче це востаннє, бо не знаєш, чи повернеться він завтра до вашого дому. Людина мислить… Та від того нічого не намислить. Рада вищих - сильніша від того, що надумали собі. Тільки не видумуй опісля цього задовольнятись малим. Знайди у собі сили далі йти. Нехай з сотню твоїх запланованих думок, зустрічей, планів розпадуться, ще навіть добре не розпочавшись. Проте буде з них той 101, який здивує твої сподівання і очікування оточуючого середовища. То називається внутрішня сила, а реакція оточуючих нехай виливається у будь-які емоції. Тобі то немає сильно важити. «Собаки гавкають – караван іде». То ж чиста правда. Характер та ініціативність караються. Але то в повсякденному, а ми працюємо на майбутнє. Тому іди й не озирайся. Хай осіннє листя проводжає тебе у дальню путь, а ти його люби, наче востаннє маєш таку можливість. Щоб на старості гордитись собою, бо ніхто окрім тебе цього не зробить. Ти потрібна сама для себе для боротьби, яку сама і вигадала. Не більше і не менше. Вигадливість візерунків на шибках, що були намальовані одного морозяного ранку, коли тобі вже не стало сили обдмухувати їх собою…