Нам ніколи не зрозуміти деяких понять, термінів та
визначень, якщо самі не скуштуємо їх на смак.
Ось до прикладу, звідки знатимемо ми чи насправді солодка черешня,
якщо не попробуємо її ягідь. І діло не тільки у її власній спілості,а радше в
тому,що у кожного тактильні відчуття розвинуті в більшій чи меншій мірі. Власне
від цього буде важити,що відчуємо ми і як відчуємо ми.
Це був приклад цілком простого і фізіологічно зрозумілого тактильного
подразника. А якщо зануритись у світ і природу почуттів більш складніших, тих,
які завжди намагалась звідати людина? Поки ми самі ними не захворіємо, то
досить упереджено ставимось до таких звичних і водночас значних симптомів цієї хвороби
під іменем любов-закоханість-кохання-пристрасть.
Хтось їх всіх розрізняє, хтось розставляє на окремі полички,
а хтось взагалі не надає їм імені.
Не в тому суть. Поки цинічно або навпаки мрійливо-солодко ми
заглядаємо у ці барви сердець,до того часу анічогісінько самі не розуміємо.
Коли ж занурюємось у ту стихію, розум далекий від можливості аналізувати та
робити висновки. Хоча не у всіх, хтось легко оминає стан феєрверків та метеликів
у низу живота і одразу переходить до нормально-обдуманих відносин.
Не можна з певністю сказати що краще: виваженість чи лет
почуттів, але погодитись можна з одним – це необхідно скуштувати, так як
черешні, щоб зробити про це свої висновки, анотації та ремарки.
Попри те, завжди у знайдуться ті, у кого це буде перемішано
з гірким досвідом сліз або ейфорією вражень. Від цього нікуди не втечеш, лише
піддашся J
