Століття Якова

Останнім часом почала рідше читати художньої літератури, трохи за браком часом, що вельми сердить. Але вже як  читаю, то хочу, щоб книжка була якісною і вартою уваги. Не хочеться брати до рук книжку для галочки. Краще,щоб ти отримав від цього задоволення.

І ось потрапила на таку книжку,про яку захотілось написати і якою варто поділитись. Коли мама запропонувала її мені купити, то навіть не звернула уваги, вирішила щось звичне. Та якась геть вища сила потягнула  мене у книгарню і заставила довго ходити між стелажами розшукувати цю книжечку. Тому коли мені пані продавець передала тоненьку книжку з гарненькою обкладинкою, я навіть не здивувалась,чому мої самостійні пошуки були марними J

Добралась я до неї одного більш вільного вечора, щоб прочитати сторінок з десять і зависла-потонула, прочитала на одному дусі.

Володимир Лис «Століття Якова» - історія людини, яка  прожила століття емоцій, щастя, болю, розчарувань, втрат і знахідок. Хтось скаже,що сюжет можливо зафарбований не тими барвами, проте мені книжка відкрила інший бік нашого звичного сприйняття.

Не всі кохання закінчуються щасливо, у кожного свій шлях, який не завжди можна поєднати з коханими. Матеріальне становище і статус у суспільстві має значення незалежно від сезону чи року видання любові. Смерть ніколи не поспитає тебе чи ти нажився вже, чи ти натішився цим життям і близькими людьми, а забери найдорожче і піде далі виконувати свою роботу. Тому тримай міцно тих, хто дорогий і  пам’ятай, що ніхто не гарантує тобі завтрашній схід сонця. Війна – це завжди втрати, не залежить чи це світова війна, чи війна інтересів. Потрібно вміти вибирати і відмовлятись.  Не прив’язуйся занадто до людей, вони мають властивість не повертатись,але можуть повернутись їхні діти чи дії до тебе, отож думай. Всі твої вчинки мають значення, якщо не в рамках історії світу, то явно вплинуть на найближче твоє оточення. Задумайся над цим і не верши їхню долю за них.

Книжка про кохання тілесне та духовне, яке переплелось із прапорами різних держав та проміжків історії, яке пролітало на коні,залишаючи сліди по собі.

Книжка для гарного проведення вечораJ

Про тайм-аути

Про тайм-аути.

Всім час від часу потрібний відпочинок. Не залежить чого б це стосувалось: чи роботи, чи друзів, чи коханих, чи врешті-решт атмосфери, яка оточує. Потрібно давати час  собі трішки відійти та змінити оточення. Часто така приємна дрібничка, як побути окремо від давно остогидлої людини або речі, дається нелегко. До цього необхідно довго рухатись і готуватись. Найгірше мабуть звичка, що цей елемент обов’язково має супроводжувати твої будні і тобі без цього ніяк.  Приходиться перебудовувати в першу чергу свою свідомість. І виходить так, що взяти корисний тайм-аут настільки ж важко, як і позбутись шкідливої звички. На днях спробувала

Буквально на днях зрозуміла що потрапляю і заглиблююсь, наче у багнюку, в пре жахливу депресію. Починалось просто моїм одвічним незадоволенням щодо речей поруч, закінчилось глибокими роздумами чи то я не така як всі, чи то може кидатись головою об стінку. Подолання цього геть прикрого стану мало два розгортання сценаріїв: або втоплювати свій сум і нещастя в літрах чаю, заїдаючи шоколадом і запиваючи вином(до чого часто беруться люди), або спробувати щось змінити.

Зрозуміло, що під час сесія сильно не вийдеш за рамки. Тому спробувала з найпростішого прожити день трішки не так. Згадала як люблю потягуватись вранці прокидаючись. Враховуючи, що кожного ранку намагаюсь встигнути кудись і навіщо, то давненько не робила цього, це був перший маленький і приємний крок для себе. І так понеслось, не робила те,що виходило тільки з мушу, а не хочу,відокремила себе від людей, яких останніх часом було забагато. І навпаки поспілкуватись з тими, про кого забула в міру своєї зайнятості чи небажання вислуховувати. День набрав інших кольорів, коли ти дозволяєш собі трохи відпочинку,більше усмішок, а замість кави п’єш чай з великими скибками лимону.

Незважаючи,що зміна була зовсім непомітною, але настрій плавно поповз вгору,під вечір, речі, яких не хотілось робити ще добу тому, набули привабливого вигляду.

Тому роблячи відповідні висновки: якщо ти береш тайм-аут на довше, розкладаючи речі по своїм місцям, приділяючи собі трохи часу і тішиш себе хоча б маленькими дрібничками, то нормально співжиття з навколишнім тобі забезпечено.

П.С. Тепер шукатиму час для подальшого використання цього нововідкритого для мене способу вдосконаленяJ